Художник Шевченко

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)

Поет художник мислитель

Багатогранний талант Т.Г. Шевченка – поета, прозаїка, драматурга й

художника – найбільш повно виявився в поезії, хоча він був професійним художником і поетом за покликанням.

«Странное, однако ж, это всемогущее призвание. Я хорошо знал, что живопись – моя будущая профессия, мой насущный хлеб. И вместо того, чтобы изучить её глубокие таинства, и ещё под руководством такого учителя, каков был бессмертный Брюллов, я сочинял стихи, за которые мне никто ни гроша не заплатил и которые, наконец, лишили меня свободы, и которые, несмотря на всемогущее бесчисленное запрещение, я все-таки втихомолку кропаю» (Із щоденника, 1 липня 1857р.)

Поезія і живопис у творчості Т.Г. Шевченка нерозривно пов’язані

У живописі він був поетом, у поезії – живописцем.

Малювання й поезія стали для Шевченка життєвою потребою, вираженням його творчої індивідуальності. До нас дійшло 240 поетичних творів великого Кобзаря і 1200 мистецьких робіт художника.

Шевченкова серія автопортретів - справжнє багатство, своєрідний

психологічний самоаналіз, в якому художник передав свій настрій, думки, переживання за два десятиліття: від романтичного юнака, якого одухотворяла воля, до збагаченої досвідом, але вже хворої, виснаженої людини.

Таким він був, таким він бачив сам себе...

1840

1847

1847

Шляхами України

… Я богу…помолюсь… Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого бога, За неї душу погублю («Сон» 1847. Орська кріпость)

Будинок І.Котляревського в Полтаві, 1845

Почаївська лавра, 1846

З любов'ю до Києва

Здається – кращого немає Нічого в бога, як Дніпро Та наша славная країна… («І виріс я на чужині» 1848)

Аскольдова могила у Києві 1846

Романо-католицька церква у Києві 1846

У степах Аралу

10 тяжких років провів Шевченко на казахській землі. Але, незважаючи на важкі умови солдатчини – знущання, муштру, заборону писати й малювати, – Кобзар не припинив творчої роботи. Його олівцем рухало щире співчування до народу, приреченого царатом на вимирання.

Пожежа в степу. 1848

Форт Кара-Бутак. 1848-1849

Форт Кос-Арал зимою. 1848-1849

Дві Катерини

Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся З малим сиротою? Хто спитає, привітає Без милого в світі? Батько, мати – чужі люде, Тяжко з ними жити! … серце моє! Не плач, Катерино… Не показуй людям сльози, Терпи до загину!

Майстер пейзажу

Т.Г.Шевченко – неперевершений майстер пейзажу. Чарівна природа і на малюнках, і в ліричних творах є контрастом до важких соціальних умов життя. “Я хочу рисовать нашу Украину…” (7 травня 1844р. Лист до О.Бодянського)

Шляхами Чернігівщини

Чернігів

Батурин

Ніжин

Борзна

Прилуки

Козелець

Качанівка

Ічня

Варва

Седнів

В Седніві 1846

Портрет І.Лизогуба 1846-1847

Він був селянський син і став князем в царстві духа

Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені. Доля переслідувала його ціле життя та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри – в розпуку. І. Франко.